ІПОТЕКУ МОЖНА СТЯГНУТИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ без відповідного рішення в рамках процедури стягнення коштів

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу іпотека визначена як окремий вид застави, норми Закону № 606-XIV «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми цього Закону дозволяють держвиконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов:

– відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна в першу чергу звернути стягнення;

– наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем;

– дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом «Про іпотеку».

Згідно з частинами 1 та 3 статті 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на публічних торгах у рамках процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону «Про іпотеку».

У статті 54 Закону «Про виконавче провадження» визначені особливості звернення стягнення на закладене майно. Зокрема, згідно з частиною 8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки під час процедури виконавчого провадження без відповідного рішення у рамках процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Статтею 54 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на закладене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Така правова позиція була сформована Верховним Судом України в постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-890цс16 (486/1383/13-ц) про визнання недійсними публічних торгів щодо реалізації нерухомого майна.

За матеріалами ЛІГА:ЗАКОН