• +38 (067) 814-66-39
    • +38 (063) 155-17-53
    • +38 (095) 581-75-71
Legalitas regnorum fundamentum — Законність – основа держави

Організаційно-правові особливості запровадження режиму неповного робочого часу, обліку й оподаткування заробітної плати в таких умовах

28.11.2016

f280c4c3c20e1a6222d267ae191e2575Неповний робочий час — особливий режим робочого часу, що встановлюється за угодою між працівником і власником або адміністрацією підприємства (організації, установи) у формі неповного робочого дня або неповного робочого тижня, за яким оплата праці проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Правове регулювання застосування неповного робочого часу – стаття 56 КЗпП.

Прикладом неповного робочого часу є так звані «півставки», «чверть ставки» тощо. Наприклад, якщо для працівників підприємства із 40-годинним 5-денним робочим тижнем запроваджено неповний робочий день тривалістю 4 години на день, тобто 20-годинний робочий тиждень, підприємство визначає їм оплату праці в розмірі 50% встановленої для них заробітної плати (20 год. : 40 год. = 0,5).

 Види неповного робочого часу

Відповідно до чинного законодавства є таки види неповного робочого часу:

1) неповний робочий день;

2) неповний робочий тиждень;

3) поєднання неповного робочого дня з неповним робочим тижнем.

Неповна тривалість робочого часу може встановлюватися і для осіб із підсумованим обліком робочого часу (ст. 61 КЗпП).

Наведемо приклад традиційної півставки, тобто оплату в розмірі 50% посадового окладу при зменшенні встановленої норми до 0,5 нормальної тривалості робочого часу. Якщо на цій посаді нормальна тривалість робочого часу передбачає 5-денний робочий тиждень із 8-годинним робочим днем, то можливі такі варіанти робочого часу:

1) неповний робочий день: 4 години на день при 5-денному робочому тижні;

2) неповний робочий тиждень у поєднанні з неповним робочим днем: 5 годин на день з понеділка по четвер, п’ятниця — вихідний;

3) робота згідно з графіком, що затверджується щомісяця, із запровадженням підсумованого обліку робочого часу в межах 50% місячної норми робочого часу виходячи з 40-годинного робочого тижня: у таких умовах працівник може в окремі дні працювати і 8 годин, а в інші — мати вихідні.

Звертаємо увагу, що слід заздалегідь ознайомлювати працівника із графіком.

Неповний робочий час може встановлюватись як при прийманні на роботу, так і згодом. При цьому законодавство не забороняє встановлювати режим неповного робочого часу як для окремих, так і для всіх працівників підприємства.

Ініціатором неповного робочого часу може бути будь-яка зі сторін трудового договору — як найманий працівник, так і роботодавець. При цьому неповний робочий час може запроваджуватися власником (адміністрацією) підприємства лише за погодженням із працівником.

  1. Запровадження неповного робочого часу за ініціативою працівника.

Закон не забороняє встановлювати неповний робочий час за заявою працівника (за згодою підприємства) в будь-який час. Тобто за наявності заяви працівника неповний робочий час може бути запроваджено із вказаної у заяві дати.

Установлення неповного робочого часу з ініціативи працівника оформлюється шляхом подання працівником заяви та видання наказу про встановлення неповного робочого часу.

  1. Встановлення неповного робочого часу власником підприємства або уповноваженим ним органом (адміністрацією) для працівників, які вже працюють на підприємстві.

У разі ініціювання запровадження неповного робочого часу власником (адміністрацією) підприємства, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП є зміною істотних умов праці, працівник повинен бути повідомлений про це не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник не погоджується із запровадженням такого режиму роботи, трудовий договір припиняється на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а саме: «відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці». При припиненні трудового договору з цієї підстави, згідно зі ст. 44 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

  1. Робота згідно з графіком, що затверджується щомісяця, із запровадженням підсумованого обліку робочого часу в межах 50% місячної норми робочого часу виходячи з 40-годинного робочого тижня. Працівник має бути заздалегідь ознайомлений з графіком.

 Облік та оподаткування

Чинне законодавство не містить особливих застережень щодо порядку бухгалтерського обліку заробітної плати осіб, які працюють на умовах неповного робочого часу. Оплата їхньої праці проводиться виходячи з окладу (тарифної ставки) і фактично відпрацьованого робочого часу. Для обліку відпрацьованого робочого часу призначено типову форму первинної облікової документації № п-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджену наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489 (зі змінами).

Щодо оподаткування виплачуваних доходів також немає жодних особливостей. Особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на застосування податкової соціальної пільги з ПДФО на загальних засадах.

Співвідношення із мінімальною зарплатою

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Оскільки при запровадженні неповного робочого часу норма праці працівників скорочується, то відповідним чином (пропорційно) має обчислюватися мінімальна зарплата.

Якщо, наприклад, мінімальна зарплата у листопаді 2016 року становить 1450,00 грн, то при роботі на 0,5 посадового окладу розмір цієї державної соціальної гарантії має бути скорочено пропорційно: 1450,00 грн х 0,5 = 725,00 грн, адже норма праці не є виконаною.

Таким чином, нарахування зарплати в сумі 750,00 грн у листопаді 2016 року працівникові з посадовим окладом 1500,00 грн, який працює на 0,5 посадового окладу і відпрацював на цих умовах повний місяць, є цілком законним.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).

Тому працівники, що трудяться на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості.

Такі працівники також мають право на соціальні виплати, зокрема, лікарняні, декретні, у звичайному порядку.

У разі встановлення працівникові неповного робочого часу видавати наказ про внесення змін до штатного розпису не обов’язково. За потреби на цю посаду може бути прийнято ще одного працівника на умовах неповного робочого часу (до 0,5 ставки) або доручено виконання роботи за цією посадою (професією) іншому працівникові за суміщенням.

Запис про те, що працівник трудиться на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.

Старший партнер, Л. Богдан