БАНКИ ОТРИМАЛИ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ РЕАЛЬНИХ БЕНЕФІЦІАРІВ

На думку Нацбанку, факторами, які можуть свідчити про те, що власник (контролер) клієнта є номінальним, а не реальним, можуть бути, зокрема:

1) особа, яка, хоч і зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, у т.ч. згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, є одночасно кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і/або керівником багатьох інших юридичних осіб, країна реєстрації яких має офшорний статус;

2) фізична особа з місцем реєстрації в країні, що має офшорний статус, яка згідно з інформацією, отриманою безпосередньо від клієнта, зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи (або клієнтом указано, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) узагалі відсутній), проте ця інформація не збігається з даними, що містяться в публічних джерелах інформації;

3) відповідно до отриманої від клієнта інформації, установлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) клієнта – юридичної особи є фізична особа. Своєю чергою, ця юридична особа є досить великим господарським товариством (підприємством), володіє промисловими потужностями, здійснює фінансові операції на значні суми, отримує великі прибутки тощо. За результатами вивчення клієнта, з’ясовано, що особа, установлена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, фактично не впливає на його господарську діяльність, а реальний вплив на діяльність підприємства здійснюється іншою особою, яка публічно себе не проявляє як власник цього підприємства, але отримує доходи від його господарської діяльності. Крім того, слід узяти до уваги, що такою фізичною особою, тобто реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначеної юридичної особи може бути, наприклад, відомий громадський або політичний діяч.

Банки в зазначених вище випадках мають уживати додаткових заходів для з’ясування даних, що надають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих юридичних осіб.

У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої клієнтом інформації, у т.ч. стосовно кінцевого бенефіціарного власника (контролера), банк відповідно до останнього абзацу пункту 55 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 № 417, зобов’язаний провести ретельну перевірку клієнта.

Якщо з’ясування даних, що надають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, є неможливим, банк відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” зобов’язаний відмовитися від установлення (підтримання) ділових відносин (зокрема шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції.

Дана позиція викладена Нацбанком у листі від 10.02.2017 № 25-0008/10883 “Про встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта”.

За матеріалами ЛІГА:ЗАКОН