НЕ ОБМЕЖЕНО СТРОК ЗВЕРНЕННЯ ПРАЦІВНИКА ДО СУДУ ЗА СТЯГНЕННЯМ ВСІХ НАЛЕЖНИХ ВИПЛАТ

Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах розглянув справу № 6 -1395цс16 про визнання незаконним звільнення та відновлення на роботі, стягнення несплаченої зарплати, вихідної допомоги при звільненні, грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію як науковця і компенсацію за вимушений прогул.

При розгляді було сформовано наступну правову позицію.

Статтею 233 КЗпП передбачено строки звернення до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Частиною першої статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В той же час, в частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП слід зробити висновок про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення зарплати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право відповідно до умов трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

За матеріалами: Ліга.Закон