ПОРЯДОК НАДАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ ТА ДОКУМЕНТІВ. Рак Ю. Ю., старший юрист ЮК “Legalitas”.

Тимчасовий доступ до речей та документів (далі – тимчасовий доступ) є заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ч. 1 ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)).

Відразу хочеться наголосити на тому, що тимчасовий доступ до речей та документів не є аналогом виїмки, яка передбачалась КПК України 1960 року.

По-перше, тимчасовий доступ до речей та документів є заходом забезпечення кримінального провадження, натомість виїмка була слідчою дією. Різниця між заходом забезпечення кримінального провадження та слідчою дією полягає в тому, що заходи забезпечення кримінального провадження не містять процесуального примусу та можуть бути здійснені будь-якою стороною кримінального провадження (у тому числі адвокатом підозрюваного), на відміну від слідчих дій, здійснення яких супроводжується зазвичай застосуванням процесуального примусу та покладається на органи досудового розслідування (зокрема, слідчих).

По-друге, виїмка, відповідно до ст. 178 КПК України 1960 року, проводилась у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. При цьому, отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів означає, що слідчий має право ознайомитися із документами чи речами у місці їх знаходження. У той же час ухвалою суду про надання тимчасового доступу до речей та документів може бути передбачене право вилучити такі речі чи оригінали документів.

Відповідно до ч. 7 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд можуть надати дозвіл на вилучення речей і документів лише у двох випадках:

• якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів;
• таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Таким чином, звертаємо увагу, що дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів ще не передбачає їх обов’язкове вилучення, про це окремо має бути зазначено в ухвалі слідчого судді, суду за наявності для цього відповідних підстав.

Незважаючи на те, що з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів має право звернутися до слідчого судді (під час досудового розслідування) чи суду (під час судового провадження) будь-яка зі сторін кримінального провадження, результати аналізу судової практики свідчать про те, що з таким клопотанням, як правило, звертається сторона кримінального провадження з боку обвинувачення – слідчі та прокурори. При цьому випадки звернення до слідчих суддів з таким клопотанням сторони кримінального провадження з боку захисту є поодинокими.

Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України, здійснюється за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі та документи.

Проте, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Так, у більшості випадків слідчі, користуючись зазначеною нормою, просять слідчого суддю, суд здійснити розгляд їх клопотання без участі осіб, у володінні яких перебувають речі та документи. При цьому в таких клопотаннях слідчі не наводять конкретних доказів на підтвердження можливості реальної зміни або знищення речей чи документів, а висувають лише припущення.

На жаль, слідчі судді формально підходять до таких припущень слідчих та безпідставно підтримують прохання слідчого або прокурора про розгляд клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться речі та документи.

За таких обставин особа, у володінні якої знаходяться речі та документи, ніяким чином не може надати власні пояснення та заперечення з приводу застосування такого заходу кримінального провадження, що, як наслідок, призводить до порушення її прав, оскільки ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів (окрім ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність) не оскаржується в апеляційному порядку.

Що робити, коли прийшли з ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів?

У відповідності з ч. 2 ст. 165 КПК України особа, яка має намір отримати тимчасовий доступ до речей і документів, зобов’язана пред’явити володільцю речей та документів оригінал відповідної ухвали суду та вручити її копію.

З огляду на це, доки володільцю речей та документів не буде пред’явлено оригінал ухвали, обов’язку виконувати таке рішення суду не виникає.

Ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів повинна відповідати вимогам закону, містити чіткі формулювання. Так, у ній обов’язково має бути зазначено ким та кому надати тимчасовий доступ до речей і/або документів (яких саме) чи надати доступ до речей і/або документів та можливість вилучити їх.

Тому після отримання копії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слід уважно з нею ознайомитися та звернути увагу на наступне:

1. Хто має право на тимчасовий доступ до речей і документів.

Як вбачається з ч. 1 ст. 165 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів може бути наданий особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Тобто, якщо в ухвалі слідчого судді зазначено, що тимчасовий доступ до речей і документів надається слідчому Петренко І.І., то лише цей слідчий має право здійснити тимчасовий доступ до речей і документів. У разі, якщо на виконання ухвали слідчого судді приходить інший слідчий, який не вказаний в ухвалі, то йому не може бути наданий тимчасовий доступ до речей і документів. При цьому така відмова не буде розцінюватися як невиконання ухвали суду.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13, в пп. 2  п. 17 зазначено, що виконати ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів може особа, вказана у відповідній ухвалі слідчого судді, суду або ж особа, уповноважена на здійснення тимчасового доступу на підставі доручення слідчого.

Проте, на нашу думку, така позиція Вищого спеціалізованого суду України не відповідає приписам КПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Тимчасовий доступ до речей і документів не є слідчою дією, а є заходом забезпечення кримінального провадження, виконання якого, враховуючи положення вищезазначеної норми, не може бути проведено за дорученням слідчого. Інакше це було б порушенням принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України.

2. Строк дії ухвали.

Строк дії ухвали про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

З огляду на це, у разі, якщо на момент пред’явлення ухвали володільцю речей і документів такий місячний строк або менший строк, встановлений слідчим суддею, сплив – ухвала не підлягає виконанню.

3. Опис речей та документів, до яких наданий тимчасовий доступ.

Тимчасовий доступ може бути надано виключно до речей і документів, конкретно вказаних в ухвалі.

Реалізація дозволу суду на тимчасовий доступ до речей і документів полягає в тому, що слідчий самостійно досліджує (оглядає, вивчає, виготовляє копії, а також вилучає у разі, якщо це дозволено ухвалою слідчого судді) зазначені в ухвалі документи та/чи речі за місцем їх знаходження. При цьому слідчий не має права самостійно шукати ці документи, оглядати приміщення, відкривати шафи, тощо, а також виносити такі документи чи речі за межі місця їх знаходження, якщо про таке право прямо не зазначено в ухвалі.

У разі, якщо слідчий суддя, суд своєю ухвалою надає дозвіл не лише на тимчасовий доступ до речей та документів, а й на їх вилучення (відповідно до ч. 7 ст. 163 КПК України), то слідчий зобов’язаний залишити володільцю опис усіх тих документів та речей, які вилучаються. Крім того, на вимогу володільця, слідчим також має бути залишено копію вилучених документів.

Таким чином, ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів підлягає обов’язковому виконанню, за винятком випадків, коли наявні підстави для правомірної відмови в наданні документів (непред’явлення оригіналу ухвали суду; прибуття слідчого, не вказаного в ухвалі; сплив строку дії ухвали). За безпідставне невиконання такої ухвали для володільця речей та/або документів можуть наступити наслідки у вигляді проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.