• +38 (067) 814-66-39
    • +38 (095) 601-35-55
Legalitas regnorum fundamentum — Законність – основа держави

Ю. Рак. Тактичний ризик при проведенні обшуку

02.11.2015

Постановка проблеми тактичного ризику в криміналістиці припадає на середину 70-х років. У криміналістичну літературу термін «тактичний ризик» було введено в 1974 році Р.С. Бєлкіним, який визначав його як ситуацію, що загрожує провалом задуму слідчого при проведенні слідчої дії. У більш пізніх роботах Р.С. Бєлкін розглядав тактичний ризик як «допущення негативних наслідків під час реалізації тактичного рішення» або як «можливість настання негативного результату або негативних наслідків при провадженні слідчої дії» [1, с. 56; 2, с. 67; 3].

У психологічній літературі ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає в невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках у разі невдачі. Термін «ризик» у психології має три основні взаємопов’язані значення:

1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя в разі невдачі в діяльності, що визначається поєднанням ймовірності невдачі та ступеня несприятливих наслідків у даному випадку;

2) ризик як дія, що в тому чи іншому відношенні загрожує суб’єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);

3) ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, але більш надійним, і більш привабливим, але менш надійним (результат якого проблематичний і пов’язаний з можливими несприятливими наслідками) [4, с. 344-345].

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:

1) проведення тактичних операцій;

2) здійснення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4) використання окремих тактичних прийомів.

Діяти в умовах тактичного ризику слідчого спонукає ряд обставин.

По-перше, це дефіцит часу, особливо відчутний на стадії відкриття кримінального провадження, при затриманні особи на місці вчинення злочину, при розслідуванні по «гарячих слідах» і взагалі на початковому етапі розслідування.

По-друге , це інформаційна невизначеність ситуації, недостатність обсягу криміналістичних даних для прийняття всебічно зваженого рішення.

Крім того, це впевненість слідчого у своїй перевазі над протидіючою стороною, інтуїтивне передбачення успішності своїх дій, незважаючи на їх ризикованість.

Нарешті, це процесуальна необхідність вчинення дій незалежно від особливостей слідчої ситуації.

Обрання тактики в ситуації ризику передбачає необхідність дотримання наступних положень: прогнозування можливого настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення; варіювання наявною доказовою інформацією; визначення допустимості тактичного ризику в конкретній ситуації.

Обшук, як одна із слідчих (розшукових) дій, у багатьох випадках проводиться в ситуації тактичного ризику, коли допускається вірогідність настання негативних наслідків. Прийняття рішення про провадження обшуку пов’язано з достатніми підставами вважати, з даними, що дозволяють висунути припущення, що в якому-небудь приміщенні або в якої-небудь особи знаходяться знаряддя злочину, майно, здобуте злочинним шляхом, а також інші речі або документи, які можуть мати значення для кримінального провадження. Фактичні дані, що дозволяють висунути припущення, мають імовірнісний характер. Це пов’язано з тим, що обшук може виявитися неефективним.

Обсяг тактичного ризику при провадженні обшуку може залежати від таких чинників:

  1. Наявність обґрунтованих даних щодо розслідуваної події. Так, зазвичай, предмет обшуку відомий орієнтовно, а це в більшості випадків спричинює труднощі при здійсненні пошукових дій, обранні необхідних тактичних прийомів.
  2. Час проведення обшуку. Провадження обшуку пов’язано з обранням часу його проведення, тобто коли, в який період часу обшук буде оптимальним. Часовий період і раптовість проведення обшуку взаємопов’язані. Тут необхідно враховувати не лише фактор найменшого очікування, а й загальну стратегію розслідування, певну тактичну послідовність у провадженні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, відповідне місце обшуку в проведених тактичних операціях.
  3. Достатня професійна підготовка осіб, що проводять обшук (тобто досвід слідчого, його можливості в аналізі ситуацій, вміння застосовувати рефлексивне мислення). Суб’єктивні фактори не можна недооцінювати в ході обшуку. Від досвіду слідчого залежить результативність пошукових дій. Досвідчений слідчий може не розглядати як ризиковане таке тактичне рішення, реалізація якого, на думку недосвідченого, обіцяє майже напевно повний провал і вбачається тому ризикованим у вищій мірі.
  4. Наявність технічних можливостей, уміле використання криміналістичних методів і засобів, призначених для фіксації ходу, результатів проведення обшуку.
  5. Належна взаємодія з правоохоронними і контролюючими органами під час провадження обшуку.

Отже, тактичний ризик є закономірним компонентом слідчої діяльності, в тому числі й при провадженні обшуку. Його мінімізації може сприяти гнучкість та варіативність тактичних прийомів, їх взаємозамінність; типізація ситуацій обшуку і визначення алгоритму дій слідчого в тих чи інших ситуаціях; розробка типових систем тактичних прийомів (тактичних комбінацій), які являються найбільш доцільними в певних ситуаціях; маневрування тактичними засобами, заміна тактичної платформи слідчим.

Список використаної літератури:

  1. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики. Учеб.пособие. – Волгоград: ВСШ МВД РФ. – 1993.
  2. Криминалистика. Краткая энциклопедия. – Автор-составитель Р.С. Белкин. – М.: Научное изд-во Большая Российская Энциклопедия. 1997.
  3. Гмырко В.П. Принятие следователем тактических решений в условиях информационной неопределенности.
  4. Психология. Словарь / Под общ.ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990.