Серьогін В. І. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ПЕРЕВІРОК: ЗМІНИ В ЗАКОНОДАВСТВІ

Дане питання регламентоване ст. 86 ПКУ та наказом Мінфіну № 727 від 20.08.2015 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», що прийшов на зміну наказу ДПАУ № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Таким чином, на сьогодні діє єдиний порядок оформлення результатів перевірок дотримання податкового, валютного, іншого законодавства, а також законодавства з питань державної митної справи.

У цій статті ми зупинимося на особливостях оформлення результатів перевірки дотримання саме податкового законодавства.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень – довідка документальної перевірки.

У відповідності з п. 78.1.11. ПКУ однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора.

До 01.09.2015 року законодавством було визначено, що у разі якщо грошове зобов’язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи платника податків (юридичної особи), або фізичної особи – підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов’язаннями платника податків забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами (п. 58.4. ст. 58, п. 86.9 ст. 86 ПКУ).

У зв’язку з набранням з 1 вересня  2015 року чинності Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків» ці підпункти були виключені.

Таким чином, скасовано норми, які передбачали можливість винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками позапланової перевірки, проведеної на підставі судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу слідчого чи  прокурора лише після набрання законної сили вироком  суду у  кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення стосовно посадових осіб платника податків.

Враховуючи наведене, з 1 вересня 2015 року за результатами таких перевірок запроваджено в незалежності від підстави призначення перевірки загальний порядок та строки прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Кодексу (протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків).

Також необхідно зазначити, що п. 78.1.11 ПКУ встановлено підставу позапланової перевірки на основі отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Проте, у чинній редакції КПК не передбачено таких процесуальних прав у прокурора, слідчого чи оперативного працівника на винесення постанови на проведення перевірки.

Отже, є місце колізія, яка пояснюється низькою правотворчою технікою.

На сьогодні, практика йде шляхом призначення перевірок на підставі ухвали слідчого судді, до якого і звертаються прокурор, слідчий чи оперативний працівник.

Отримавши акт перевірки, часто платник податків не погоджується з ним і звертається до суду з позовом про визнання протиправним акту перевірки.

Проте така поведінка платника податків не є виправданою з огляду на наступне.

За змістом ст. 2, ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства.

Висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки, не є рішенням органу владних повноваженьу розумінні КАС України, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов’язки та законні інтереси, що у свою чергу виключає можливість такого платника податків оскаржити їх у судовому порядку.

Ухвалою ВАСУ від 01.07.2014 р. у справі № К/800/10128/14 встановлено, що:

«безпосереднє викладення відповідачем суб’єктивного оціночного судження, щодо наявності порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.Зазначені дії самі по собі не створюють для суб’єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов’язкових юридичних наслідків».

Ухвала ВАСУ від 10.06.2015 р. у справі № К/800/42507/13:

«Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов’язуючий характер, позаяк не містить обов’язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника. Наведене виключає можливість його скасування в судовому порядку».

            Отже, оскарженню в судовому порядку підлягає лише винесене на основі акта перевірки ППР.

            У розрізі даної тематики, до з’ясування залишається не менш важливе питання: порядок надіслання ППР платникам податків.

Звернемо Вашу увагу на важливу зміну, які відбулася у зв’язку з прийняттям нового наказу Міністерства фінансів України № 1204 від 28 грудня 2015 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», який прийшов на зміну наказу Міністерства фінансів України № 1236 від 28 листопада 2012 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Відповідно до чинного наказу, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов’язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов’язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

При цьому перше ППР вважається відкликаним; урегульованість даного питання наказом 2012 року була відсутня.